Творча лабораторія

 Розробки  уроків з української мови

Конспект уроку

з української мови  в 6 класі

«Творення  та  правопис складноскорочених слів»

Мета:
- навчальна: поглибити знання учнів про творення й правопис складних і складноскорочених слів; формувати вміння й навички правильно писати складноскорочені слова;  - розвивальна: розвивати творчі вміння використовувати складноскорочені слова при побудові власних висловлювань;

- розвивальна: розвивати навички грамотного письма; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу збагачувати словниковий запас учнів; відпрацьовувати навики роботи в групі;
- виховна: виховувати інтерес до української мови, української символіки.
Тип уроку: практичне застосування знань, вмінь та навичок.

Форма уроку: гра-змагання.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. ПРАВИЛА (записані на дошці)

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати,

Дружно і плідно працювати.

ІІ. МОТИВАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І   ЗАВДАНЬ УРОКУ.

®  Колективне визначення мети та завдань уроку. («Продовж речення»)

-         На попередньому уроці ми вивчали… (складні слова).

-         Сьогодні нам треба пригадати, які слова називаються…( складними).

-         Вміти пояснити як вони … (утворюються).

-         Вміти розбирати… (їх за будовою).

-         Вміти їх  утворювати та вживати у своєму…( мовленні).

-         Отже, на цьому уроці ми ще раз повторимо та закріпимо свої знання про правопис складних слів та вміння їх утворювати. Запишіть тему уроку.

ІІІ.      АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

     - Давайте пригадаємо, який розділ науки про мову ми зараз вивчаємо.

                  Знайдіть його в переліку:

              морфологія, словотвір, лексикологія, фразеологія, синтаксис.

®  Лінгвістичний диктант з подальшою взаємоперевіркою.

- Погодьтеся, що для засвоєння будь-якої теми необхідно володіти певними знаннями. Тому пригадаємо основні поняття, які ми вже вивчили, написавши лінгвістичний диктант.

1. Розділ науки про мову, що вивчає способи творення слів (словотвір)..

2. Спільна частина споріднених слів. (корінь).

3. Змінювана частина слів (закінчення).

4. Слова, які утворені від інших слів, називаються (похідними).

5. Основа, від якої утворюється інше слово, називається (твірною).

6. Нові слова утворюються від твірних за допомогою словотворчих афіксів (суфіксів та префіксів).

7. Спосіб творення нових слів шляхом «укорочення» твірної основи (усічення морфем) (безафіксний).

8. Слово «землекоп» утворено способом (складання основ).

9. Запишіть слово, утворене від слова зелений безафіксним способом (зелень).

10. Слово «дощовий» утворилося за допомогою (суфікса -ов-).

11. Слово «міць» утворилося від слова (міцний).

12. Вираз «Людина, яка любить працювати» можна замінити одним словом (працелюб).

ІV. ВИВЧЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Пояснення вчителя.

1. Якщо складноскорочені слова називають одиничні установи, то їх пишемо з великої літери: Київоблгаз, Укрдніпроенерго.

2. Якщо складноскорочені слова є загальними назвами, то їх пишемо з малої

літери, наприклад: педколедж, завгосп, , зоопарк.

3. Складноскорочені слова, утворені з початкових (ініціальних) букв, пишемо великими літерами: ООН (Організація об’єднаних націй), КДПУ (Кіровоградський державний педагогічний університет), МНС(Міністерство з надзвичайних ситуацій) 4. Скорочення змішаної форми (сполучення ініціальної абревіатури з усіченою частиною слова) пишемо разом тоді, коли воно при читанні вимовляється як одне слово: санбат.

5. Разом пишемо складноскорочені назви, які є частковими скороченнями всіх складових компонентів (універмаг) чи поєднанням скорочень та повних слів (медінститут).

У. ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК РОБОТИ В ГРУПІ.

    Гра-змагання

®  Умови проведення гри-змагання.

-         Чи любите ви грати?

-         Тому проведемо зараз мовні змагання.

-         Спочатку поділимося на команди, кожна з яких обере собі капітана та придумає назву.

-         Протягом уроку ви повинні зібрати за допомогою прямокутників жовтого та синього кольору український прапор.

-         Для цього вам потрібно отримати завдання, виконати його в зошитах та на дошці. Команда отримує обидві картки (синю та жовту), якщо впоралася швидше і виконала все правильно. Капітани обирають завдання для своїх команд та розподіляють ролі у групі. На місцях працюють всі, біля

дошки – один представник.

-         Отже, починаємо мовні змагання.

®  Візитки команд.

-         Сьогодні змагаються команди «Українознавці» та «Патріоти».

І тур: теоретичний.

Завдання для команд:

1.     Дайте визначення поняття «Складні слова».

2.     Що таке абревіація?

ІІ тур: словотворчий.

Від наведених словосполучень утворіть складноскорочені слова.

1. Головний бухгалтер, автобусний вокзал, засоби масової інформації, атомна електрична станція, Українська академія аграрних наук

2. Дитяча музична школа, державний бюджет, державна автомобільна інспекція, Українська повстанська армія, завідуючий гаражем.

ІІІ тур: творчий.

Утворити якомога більше слів зі словами іншомовного походження:

1.     Фото-, авто-.

2.     Кіно-, мото-.

ІV тур: орфографічний.

Утворіть нові слова від поданих слів, замінивши їх одним словом.

1.Північ, схід; жовтий і гарячий; подібний до шовку; возити воду,сніг білий.

 2. Ліс і степ; глухий і німий; західні слов’яни; возити молоко, ходить всюди.

V тур: корекційний.

Виправте помилки у творенні та правописі складних слів:

1.     Житєздатний, півкиєва, фото-альбом, ДАі.

2.     Смітєзбірник, свинєпас, півяблука, ООн.

VІ тур: мовленнєвий.

Напишіть міні-твір на тему «Осінній ліс», використовуючи  в ньому якомога більше складних слів на позначення предметів та їх ознак.

®  Підведення підсумків змагань. Оголошення переможців.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО.

®  Подумайте та дайте  відповіді на запитання:

1. Як творять складноскорочені слова?

2. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони називають одиничні установи?

3. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони є загальними назвами?

4. У чому особливості правопису складноскорочених слів, утворених з початкових (ініціальних) букв?

VІ.  ПІДСУМОК УРОКУ.         

®  «Закінчіть речення».

1)    Словотвір вивчає… (творення слів)

2)    Складними називаються слова, які… (мають декілька основ).

3)    Для творення складних слів використовуються сполучні… (о,е).

4)    Після твердого приголосного першої основи при творення складного слова використовуємо сполучний…(о).

5)    Після м’якого приголосного першої основи вживається сполучний…(е).

6)    Якщо складне слово означає відтінок кольору, то його пишемо … (через дефіс).

7)    Слово жовто(гарячий) пишемо… (разом).

8)    Якщо складні слова утворені від залежних слів, вони пишуться… (разом).

9)    Слово м'ясо-молочний пишеться…(через дефіс).

     10)Скорочення від загальних назв пишуться…(з малої букви).

      11)Слово тихо-тихо утворене способом …(повторення слова).

      12)Сполучні о,е називають ще… (інтерфіксами).

®  Гра «Мікрофон» Проаналізуйте свої знання з теми «Словотвір. Орфографія», закінчивши речення.
- Вивчаючи цю тему, я дізнався...
- Я навчився...
- Тепер я можу...
- Незрозумілим для мене залишилось...
- Я вважаю, що у групі…

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

®  Виконайте будь-яку вправу з  параграфа 11 підручника.

®  Випишіть з підручника географії чи біології п’ять речень зі складноскороченими словами.

®  Складіть тестові завдання на правопис складних слів.

 Конспект уроку

з української мови  в 11 класі

                                Урок-дослідження «Види складних речень»

Мета:

повторити та систематизувати знання школярів про різні види складних речень за способом поєднання простих речень та характером їхнього синтаксичного зв’язку;

вчити учнів шляхом власного дослідження визначати типи речень;  закріплювати вміння визначати типи складних речень.

виховувати  інтерес до вивчення фактів про відомих людей України.

Тип уроку: урок повторення та систематизації здобутих знань.

Обладнання:  підручник, картки, таблиці.

ХІД УРОКУ

I. Повідомлення теми та мети уроку.

II. Повторення ключових питань.

- Робота з підручником.

-         опрацювання таблиці «Види складних речень».

III. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

 Прочитати речення. Визначивши граматичні основи, з’ясувати, із скількох частин складається кожне з них. Звернути увагу на зв’язок між частинами складних речень. Указати речення, частини яких зв’язані тільки за змістом та інтонаційно. Вказати речення, частини яких зв’язані за змістом, інтонаційно та за допомогою сполучників.

Роса розсипана в траві, фіалка тліє синім цвітом. Духмяно пахне деревій — все тихим спокоєм повито... (Б. Дегтярьов). Очерет над лататтям осінній, пожовтівши, не хилиться він (М. Доленго). Полетіли птахи до вирію, а разом із ними наче повідлітали мрії, почуття людські, щоб напровесні повернутися разом із птахами (Є. Гуцало).

IV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил. (робота з картками)

 Прочитати. Довести, що подані речення є складними. Вказати речення із сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.

Світ виховує націю в матерів на колінах, діти стануть людьми на руках в матерів (Б. Дегтярьов). Де мати посіє, там стелиться ласка. Де мати посадить, там сходить добро, бо в мами рука і легка, i прекрасна, і серце глибоке, як синій Дніпро (В. Крищенко).

 Робота з підручником.

Усне виконання вправи 244.  Пояснити вживання розділових знаків у сполучникових і безсполучникових реченнях.

 Подані речення записати в такій послідовності: спочатку складносурядні, потім складнопідрядні речення.

У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Визначити вид складнопідрядних речень.

На призьбі вечір, мов старий скрипаль, осінніх днів освячує щедроти, а мати слуха, сидячи навпроти, вдивляючись у пережиту даль (М. Боровко). Мати білить хату на свято, бо приїдуть сини й онуки (М. Різун). Куди б не заносила доля, з усіх повернуся доріг до хати, до рідного поля, на свій материнський поріг (П. Харченко). Сім шляхів повело від хати, і на кожен виходить мати (М. Томенко). Матері залишаються з нами і тоді, коли їх нема (М. Луків).

 Прочитати.

Вказати речення із різними видами зв’язку.

Палає сонце, і шумить прибій, дзвенить у світ народів многомов’я... (С. Тельнюк). Зневіра у нашу пісню так душу крає: мовляв, ти співай, хоч трісни, а все ж вона відмирає... І думка од холоду стигне, і часом опустяться руки: невже кричимо в пустині?.. Та слово живе, мов зарука! (В. Зуйонок, переклад із білорус.).

 Диктант із коментуванням.

Вказати речення складносурядні та складнопідрядні, свою думку обґрунтувати. Вказати складне речення з різними видами зв’язку. В одному з речень підкреслити всі члени речення.

Мене дивує, що в дитинстві мене нічого не дивувало. Ходив гарбуз по городу, і на яблуні сиділа Жар-птиця, а під вікном у нас на травичці жабка, мишка і півник жили в рукавичці. А тепер — якийсь листочок осінній, і вже стоїш в потрясінні (Л. Костенко). О, скільки літ я сонце бачу, але збагнув лише тепер, де силу, пристрасну, гарячу, бере, щоб промінь не завмер (О. Ющенко).

1.      Робота з тестовими завданнями для самоконтролю Укажіть ознаки складного речення.

§  А  Має одну  граматичну основу.

§  Б  Може мати  сурядний, підрядний,  безсполучниковий  зв’язки.✔

§  В  Частини  завжди  залежать одна від одної.

§  Г  Рівноправні частини не  існують на рівні підрядного  зв’язку.

2.     У якому реченні розділові знаки стоять правильно?

§  А  Що правда на світі є, Зачіплянка в цьому не раз переконалась  з’явилась таблиця на соборі.  (О. Гончар).

§  Б  Молодий  узяв Катрю  під  руку  й  повів  до  хати  вузеньким коридором, бо хуторяни не дуже розступалися кожному хотілося подивитись на приїжджих зблизька (Г. Тютюнник).

§  В  Справді  вдома ще  спала  б,  а  тут  встає  до  схід  сонця,  тут саме життя  підіймає,  бо  рано  починається  трудовий  день тих, хто споруджує канал  (О. Гончар).

§  Г  Заснула хвиля  у  броді,  заснув  і присілок над  бродом. А  до нього  ніяк  не  дотягне  своє  снування той  волохатий, що так дитинство нагадує, сон — перед жнивами він завжди тільки скрадається за Данилком, а коли й прихопить його, то лише на якусь часинку  (М. Стельмах).✔

3.     У якому реченні розділові знаки розставлені правильно?

§  А  Ось так воно й виходить: коли хтось високо злетить, то неодмінно низько сяде  (М. Стельмах).✔

§  Б  Буває ж так що людину тягне, настійливо тягне кудись, — ось так  і його тягнуло  з тої миті, як тільки він побачив  із степу  це  бойове  судно  що,  мов  сама  його  мрія,  силуетно застигло на обрії…  (О. Гончар).

§  В  День був такий самий, нічого не приніс, абатство завалене шматтям туману завмерло, ждало, прислухалося (П. Загребельний).

§  Г  З  рушницею  полюють  перепілок  восени,  коли  вже  просо вклоняється хазяїнові повними китицями пшоняної каші, а навкруги проса — куди оком кинеш, — самі стерні та копи та скирти…  (О. Вишня).

4.     Які розділові знаки слід поставити замість цифр у реченні. В кухні затихла 1 потім знов зачалась балачка 2 але Трохим вже не мішався 3 він мовчки сидів і постукував пальцями по столі (В.  Винниченко)?

§  А  Кома.

§  Б  Тире.

§  В  Двокрапка.

§  Г  Крапка  з комою.

§  Відповідь: 1-А, 2-А, 3-В.

5.     З’ясуйте, де складнопідрядне речення з підрядним мети.

§  А  Слова  натягувать,  як  луки, щоб  вчасно  збити  на  льоту нерозшифрованої муки невідворотну німоту.✔

§  Б  Чи я ж того хотів, що сталось.

§  В  Якове, а щоб тобі пусто було.

§  Г  Наші тихенько йдуть; аби ж тільки  їх не помітили.

6.     Укажіть складнопідрядне речення з підрядним місця.

§  А  Не живе ледачий, де кипить робота.✔

§  Б  Веди мене ти сам, як ти хочеш.

§  В  Я керував стерном, до певної мети мій човен плив.

§  Г  Певно, Якове,  зостанемось ми  вдвох  з  тобою,  бо  всі поляжуть.

7.     Позначте складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним.

§  А  І ніяк ми не вгадаєм, що зробилось з нашим краєм.✔

§  Б  Та перед смертю дітям повтори ту казку, що лишилася, як спомин.

§  В  Я син твій, син, що йшов  за тебе на смерть.

§  Г  Аж  власний  світ  у  ній  почне  рости,  у  якому  будуть  теж сонця  і  зорі.

8.     Зазначте складнопідрядне речення причини.

§  А  Ні, певно, ти поліг в курганах, бо ти не міг би буть в кайданах.✔

§  Б  Везли, щоб  там  в краях холодних  згноїти  велетнів народних.

§  В  То колють коней шаблями  в морди  і під  боки, щоб  роз’ярить.

§  Г  Веди мене мерщій —я смерть вже чую.

9.     Виконайте повний синтаксичний розбір речення, розставте розділові знаки Непомітно наче риба в глибині пропливають літа не вловити їх неводом ні вороними кіньми догнати і не прийдуть вони до тебе як ті далекі родичі в гості  (За М. Стельмахом).

V. Підведення підсумків уроку.

♦ Робота з картками (для сильніших учнів)

Вказати речення безсполучникові та сполучникові — складносурядні, складнопідрядні, а також речення із сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.

Набори співаків з України за царськими наказами були звичайним явищем XVII—XVIII століть — у Глухові, що після знищення Батурина став новою гетьманською столицею, було організовано спеціальну співочу школу. Звідси вивезли майбутніх видатних композиторів Д. Бортнянського та М. Березовського. Пізніше Михайло Глинка, який був капельмейстером Придворної капели, вивіз звідси майбутнього автора першої національної української опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.

Звідси ж вивезли на чужину й одинадцятирічного хлопчика Якова Якименка. Навчаючись у Петербурзькій консерваторії, Яків написав перші твори: фортепіанні п’єси та вокальний цикл «Барвінки». Це солоспіви на слова різних поетів: Т. Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся, І. Франка. На слова М. Чернявського юний композитор написав романс «Степ» — звідси й походить псевдонім музиканта — Степовий.

Невдовзі Яків подорожує Україною (яка іронія долі — подорож на батьківщину!), а улітку 1912 року він їде навчатись і працювати до Парижа.

В Україну композитор повертається після 1917 року. З його ініціативи організовано симфонічний оркестр імені М. Лисенка, Державний струнний квартет, відкрито Народну консерваторію.

Життя митця обірвалося на тридцять восьмому році. Скільки міг би ще зробити для національної культури цей барвінок із рідної землі! (170 слів) (3 календаря)

VI. Домашнє завдання.

§ 13, вправа 256 (письмово). * Підготувати повідомлення проодного з відомих людей України. Коротко записати ( у вигляді есе).

 Конспект уроку

з української мови  в 9 класі

Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Інтонація речень з прямою мовою. Розділові знаки при прямій і непрямій мові.

Мета: актуалізувати й поглибити знання учнів про пряму та непряму мову; удосконалювати вміння правильно інтонувати речення з прямою мовою, розставляти розділові знаки; замінювати речення з прямою мовою на речення з непрямою; учити доцільно використовувати ці синонімічні конструкції;

розвивати культуру усного й писемного мовлення, логічне мислення, пам’ять

Очікувані результати: учні знаходять речення з прямою та непрямою мовою; визначають їх особливості, виражальні можливості; правильно ставлять розділові знаки при прямій мові й обґрунтовують їх, замінюють пряму мову непрямою.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, схема «Пряма мова»

Тип уроку: комбінований.

 І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

1) .  Чи завжди одній і тій самій особі належать слова в лапках і поза ними?  Що передають ті й ті слова?

«Чудовий Дніпро!» — скаже всякий, хто гляне. (С. Олійник)

«Оце, діти, планета,— рука вчительки лягає на глобус,— наша красуня-планета...» (О. Гончар)

2) .  Чим два способи передачі чужого висловлювання різняться між собою?

— Я цієї пісні раніше не чув,— сказав студентові Тарас.— Ви її всю знаєте? (О. Іваненко)

Тарас сказав студентові, що цієї пісні він раніше не чув, і запитав, чи той її всю знає.

 ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

— Що вам відомо про пряму мову, розділові знаки при ній? Наведіть приклади.

— Що вам відомо про непряму мову, розділові знаки при ній? Наведіть приклади.

 ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.   Робота з підручником.

1)   Опрацювання теоретичного матеріалу

2)   Виконання вправ і завдань

   Опрацювання схеми «Пряма мова». ( у кожного учня картка з поясненням. наведи приклад)

                                              

Виражає	Супроводжується		Утворює	Стоїть
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін	Словами автора, які вказують, кому вона належить		Разом зі словами автора речення з прямою мовою	Після слів автора, перед ними або в середині них
Приклад:
Інтонація		Пунктуація
Пряма мова вимовляється як розповідне, питальне, спонукальне чи окличне речення; слова автора вимовляються тільки з розповідною інтонацією		«П,— а.— П». «П,— а,— п». «П!(?)»,— а. А: «П!(?)».

Слово вчителя.

План пояснення нового матеріалу

1)   Пряма мова.

Чужа мова, передана від її автора з точним відтворенням змісту, форми та інтонації висловлювання, називається прямою мовою.

Речення з прямою мовою складається з двох частин: прямої мови і слів автора.

Слова, що вказують, кому належить пряма мова, називаються словами автора.

2)   Розділові знаки при прямій мові.

Пряма мова береться в лапки. Причому в лапки беруться також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виноситься за лапки: «Візьми до уваги, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— що є два роди краси: краса духовна і краса тілесна».

3)   Заміна прямої мови непрямою.

Коли чужу мову треба передати від себе, тобто непрямою мовою, тоді слова автора роблять головним реченням, а пряму мову — підрядним: Я сказав бабусі: «Чудова легенда». (С. Носань) — Я сказав бабусі, що це чудова легенда.

При цьому в непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова.

Після непрямого запитання знак питання не ставиться.

Непряма мова передає лише зміст чужого мовлення.

У непрямій мові опускають вигуки, повторення, іноді — вставні слова, частки, а звертання або опускають, або роблять підметами чи додатками: «Ні,— усміхнулася бабуся,— вона [Олена] ніскілечки не постаріла, залишилася, як і тоді, молодою.(С. Носань) — Бабуся усміхнулася й заперечила, що Олена ніскілечки не постаріла, а залишилася, як і тоді, молодою».

Зверніть увагу! Комою не відокремлюються одиничні займенники та прислівники, що є, власне, частиною непрямого питання: Бачив хлопця й не сказав якого; Мати повернеться, та не знати коли.

Складіть і запишіть десять речень із прямою мовою, використавши в складі слів автора подані дієслова на вибір.

Сказати, відповісти, подумати, скаржитись, зауважити, продовжити, заперечити, запропонувати, вигукнути, міркувати, заявити, доповнити.

   Робота біля дошки й у зошитах.

Зробіть повний синтаксичний аналіз речень із прямою мовою.

«Лісове дерево є яке рясне та веселе!» — говорила Антоніна, дивлячись із любов’ю на грушу.

Один з телеглядачів під час прямого ефіру запитав: «Хто ж від кого походить? Українці від росіян чи росіяни від українців?»

 IV. Закріплення знань, умінь і навичок

1.   Колективна робота.

Наведіть приклади речень із прямою мовою, складеними за поданими схемами.

«П,— а,— п».

А: «П?!»

«П? — а.— П!»

2.   Самостійна робота. Творче конструювання

Завдання в групах: перебудуйте подані синтаксичні одиниці:

 І група: на речення з прямою мовою та словами автора; ІІ група: на речення з непрямою мовою. Прокоментуйте різницю між ними та їх інтонаційним оформленням.     

Запишіть речення. Поясніть постановку розділових знаків.

«Я, коли виросту, теж садівником буду!» — не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко. (І. Цюпа).  Юрко, не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив, що він, коли виросте, теж садівником буде.

— А так! — підтвердив дідусь. — Отам, на плесі; завжди качки є! (Остап Вишня) Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки.

— Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати. (С. Васильченко) Мати допитувалась, чого його понесло в поле.

3.   Робота з підручником.

Виконання вправ і завдань

 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання (диференційоване)

 Виписати 6 речень з прямою мовою краєзнавчого характеру.

 Написати творчу роботу «Місто моїх мрій і сподівань», використовуючи речення з   прямою мовою.

 VI. Підсумок уроку

Бесіда «Мікрофон».

1.  У чому особливість речень з прямою мовою?

2. Які розділові знаки властиві  реченням з прямою мовою?

3. Якими ознаками характеризуються речення з непрямою мовою?

4. Які інтонаційні особливості речень з прямою та непрямою мовою?

                   ІV.   Розробки  уроків з української літератури

                                    Урок з української літератури, 11 клас

Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном». Образ любові як втілення високої християнської цінності

Мета: познайомити учнів з новелою Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»; виробляти в учнів уміння аналізувати літературний образ, проводити філософське дослідження на матеріалі прочитаного твору, продовжуючи навчати школярів працювати в парах, у групі;  навчати висловлювати власну думку про прочитане;

 розвивати творчу уяву й аналітичне мислення, виховувати повагу до людини, прагнення пізнати самого себе.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Григора Тютюнника, твори письменника, епіграф.

Любові Всевишній присвячується

Г. Тютюнник

                                                                      ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

·         Що таке новела?

·         -Хто з українських письменників звертався до цього жанру? ( М. Коцюбинський, В. Стефаник, Г. Косинка, Г. Тютюнник)

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів

Григір Тютюнник - людина великого серця. Для нього ідеалом завжди були " доброта, самовідданість і милосердя людської душі"... Герої його творів звичайні люди, чуйні й добрі, з щедрою душею, здатні на глибоке, вірне кохання. Більшість творів письменника - новели. Та в цих невеликих оповіданнях талановитий письменник створив колоритні - незабутні образи простих людей.

V. Вивчення нового матеріалу.

Історія створення новели Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх тво­рів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світо­бачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє попе­реднє життя. А поштовхом послужила, здавалось би, незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля через мою хату...», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини. Оче­видці розповідають, що, почувши цю пісню, Тютюнник підхо­пився й побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літе­ратури XX ст. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого. Навіть ім’я не змінено, хоча про самі репре­сії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нага­дує самого автора.

3. Робота з текстом (робота в групах)

Перша група

Перша група досліджує художню майстерність Григора Тютюнника, показує вміння використовувати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

·         «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить — не висушить сльози у її очах».

·         «Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі».

·         «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору…».

·         «Карпо (чоловік Марфи) тьопає (їсть) як за себе кидає…».

·         «Товстопикий був, товстоногий. І рудий,.. як стара солома. Марфа проти нього перепілочка,.. а сльози в очах — наче дві свічечки голубі …» тощо.

Отже, автор уміє добирати тільки необхідні слова, влучні художні засоби (порівняння, епітети, метафори).

Друга група. Розповідь від імені Марфи

Любий Михайло! Як я кохаю тебе. Я відчуваю кожний твій крок, рух, твоє дихання. Усе моє єство, кожна моя клітинка належить тобі, хоч знаю, що не мою ніякої надії на своє кохання, бо ти чоловік іншої жінки, батько рідного сина. Та впевнена в тому, що ніхто тебе так не відчуває, як я. Страждаю, мучусь, але я щаслива, що кохаю тебе. Не можу передати словами, що я відчуваю, знаючи, що ми в далекому Сибіру. Так хочеться полегшити твоє життя, тож думкою, душею я завжди поруч з тобою. Я з нетерпінням чекаю твоїх листів, хоч вони не для мене. Щодня бігаю до пошти, щоб першою дізнатись, чи є від тебе лист. А тоді благаю листоношу, щоб дозволив потримати в руках твого довгожданого листа. Я ніби відчуваю тепло твоїх рук, плачу від радості, пригортаю листа до грудей, цілую зворотну адресу — і мені стає легше, бо це надає мені сили для життя й любові. Дякую тобі, любий, за те, що відчуваєш, як ходить коло тебе моя душа.

Третя група. Твір-розповідь від імені Михайла

Мене тридцятирічного чоловіка сильно, пристрасно, жагуче, безнадійно покохала молода, «тонесенька, тендітна» жінка Марфа Яркова. У селі за маленький її зріст звали «маленькою Марфою». Вона й жила на світі тільки тим, що могла бачити мене, бо односельцями ж були. І ось прийшла біда. Я потрапив у веремію сталінських репресій і опинився в сибірських концтаборах. Тепер дівчину тримали на світі мої листи, які я, зрозуміла річ, писав не їй, а своїй родині. Вона серцем вгадувала день, коли приходив лист вiд мене. Випросивши

листа, «пригортає його до грудей, цiлує в зворотну адресу…». А Левко, листоноша, озираючись довкола, зітхав, діставав із сумки конверт і простягав Марфі, постійно просив її нікому не говорити, бо за це його могли вигнати. Прочитавши мій лист, дівчина «біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить — не висушить сльози у її очах».

А Софія, дружина кохана моя, знала про Марфину любов до мене, але не картала за це суперницю.

В одному з листiв я просив дружину: «Соню, сходи до неї i скажи, що я послав їй, як спiвав на ярмарках зiнькiвських бандуристочка слiпенький, послав три зозулi з поклоном…», бо я, як i бiльшiсть українцiв, вiрив не лише в приворотне зiлля й приворотнi замовляння, а й у вiдворотнi зiлля та замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якiй не могли вiдповiсти взаємнiстю, передавали своєрiдне привiтання: «Три зозулi з поклоном». Таке привiтання означало: забудь, покинь, залиш мене, вiдпусти. Вiдомо, зозуля гнiзда не мостить, тож людина повинна була зрозумiти, що її кохання приречене, не матиме у вiдповiдь такого ж почуття.

Соню, я хочу хоча б у снi побачити тебе й малого сина, тому й прошу тебе, кохана моя,сходити до Марфи. Хай не ходить бiля мене її нещасна душа: «Може, вона покличе свою душу назад i тодi до мене прийде забуття хоч на хвильку».

Так були знедолені всі — дружина, Марфа і я. Знедолений увесь народ.

Четверта група. Твір-розповідь від імені Соні.

Хто бажає, складає замість твору вірш за цим сюжетом і лексикою).

ЗРАЗОК ВІРША «ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ»

(за новелою Г. Тютюнника)

Кохання — це велике почуття.

Не кожному дано його пізнати.

Від нього іноді залежить сенс життя,

Хоча цього не хочеш визнавати.

Воно дає натхнення й сили,

Здаються люди всі і добрі, й милі,

Така приходить жага до життя,

Що забуваєш негаразди нашого буття.

Тендітна, молода, струнка, немов тополя,

«Маленька» Марфа у житті багато знала горя,

А серце мала таке велике й щире,

Що безнадійную любов в собі таїло.

Самій лиш дев’ятнадцять порівнялось,

Як в зрілого чужого чоловіка закохалась.

Усім єством і кожною клітинкою своєю

Михайла відчувала всією душею.

І знало все село про цю любов безмежну,

Й поштар Левко був з нею обережний.

І син Михайла, і Михайлова дружина мила —

Всі дивувались, що кохання — така велика сила.

Поруч з Михайлом Марфи душа нещасна,

Яку він відчуває неймовірно ясно.

Із «несходимої» Сибірі три зозулі їй з поклоном посилає,

Чи долетять вони, чи ні — не знає.

А у селі дружина Соня й син чекають,

Що не повернеться Михайло, того не знають.

А під вікном сосна шумить,

Про що вона із вітром гомонить?

4. Бесіда з учнями

Скільки горя й смутку у творі. Які нелегкі долі героїв. І над усім цим возвеличується земна любов. Чиста, щира, безкорисна й безнадійна.

·         Хто ж з героїв здатний на таке високе почуття?                    

Матеріал для вчителя

Дві жінки, Софія і Марфа, кохають одного чоловіка, та такого, що й справді не дивина покохати: вродливий і сильний, мужній і стриманий, як то належить справжньому чоловікові, однаково вдатний до праці і до пісні. Вони сходяться сім’ями, по-сусідськи, повечеряти, поговорити, поспівати. Марфин Карпо «тьопає» галушки чи будь-що інше наминає, а бідолашна Марфа, «яку за маленький зріст називали «Марфою маленькою» — тоне в Михайлових очах, у його чудовому пісенному голосі. Софія — «законна» дружина Михайлова — усе бачить, все розуміє. І мовчить. І всі вони мовчать про потаємне.

Хіба що про життя розмовляють та співають. Нема взаємних образ, нема жалю  чи нарікання. Бо так склалося життя. Бо Михайло та Софія — родина, у них маленький син, і ніхто нічого не може допомогти нещасливій у шлюбі Марфі.

Але обоє розуміють, наскільки справжнє її почуття, наскільки воно самоцінне для неї. А коли запроторили Михайла у «Сибір несходиму», Марфа завжди швидше від Софії вгадувала, коли приходив лист від далекого коханого. Прибіжить під пошту, випросить у сільського поштаря того найдорожчого листа, в руках потримає, сльозами обіллє — і віддасть. І знову — бігом до роботи, до буденності, до своїх сірих днів і ночей, освітлених хіба лиш сяйвом тих поодиноких листів. Софія і це знала. Але не могла ні сердитися, ні ревнувати.

Бо поважала Марфині біль і тугу. Та й сам Михайло за сотні кілометрів від рідного села відчував її гаряче почуття, биття її вірного, люблячого серця, яке тільки ним і жило.

Тож у тому останньому листі до дружини, після якого вже не було від нього вістки, Михайло, ніби відчуваючи, що більше ніколи цього не скаже, зізнається Соні, що кожного дня коло нього «ходить Марфина душа нещасна» і просить навідати її та передати від нього «три зозулі з поклоном». Останнє вітання. Останнє «прости». Михайлів син через довгі роки слухає цю історію — і відчуває повагу перед мудрістю цих двох жінок, що обоє любили його тата і обоє знали: любов — неосудна, але що Бог раз з’єднав — людина хай не розлучає…

·         Зачитати рядки на підтвердження.

·         Що відчував до Марфи Михайло?

·         Якими рисами наділив його автор?

·         Що розповідав Михайло про своє життя в «Сибірі неісходимій»?

·         Хто в новелі наділений милосердям, здатністю розділити чужий біль, як власний?

·         Який біографічний момент у новелі? (Батька Григорія Тютюнника як ворога народу було заарештовано в 1937 р. Із Сибіру батько так і не повернувся. Родина не отримала навіть відомостей про дату смерті й місце поховання.)

·         Які символи використані у творі? (Група учнів мала домашнє завдання: прочитати народні пісні, у яких використано образ зозулі, слово «три»).

5. Теорія літератури

Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня деталь з’являється часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко «організовується» уся будова твору. В одних випадках художня деталь може набирати характеру символу, в інших — бути деталлю-штрихом. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер’єрних деталях. Художня

деталь може надавати особливого забарвлення мовленню персонажа тощо.

Вона буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собі прихований сенс, підтекст, може викликати широкий спектр асоціацій, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод тощо.                                   

·         Яку художню деталь можна виділити в новелі «Три зозулі з поклоном». (Зозуля — образ зневаженої людьми нещасної жінки, самотньої дівчини, символ тривоги й печалі людської).

Художня деталь у творчості Григора Тютюнника одночасно є засобом й узагальнення, типізації й індивідуалізації, конкретизації в зображенні предметів та характерів. У вмілому використанні її полягає величезний художній потенціал творів письменника.

6. Робота з картками

·         Виписати цитати до образу Михайла.

·         Скласти цитатний план до характеристики Марфи  Яркової .

·         Дослідити, як у своїх листах Михайло розповідав про своє життя в «Сибіру неісходимому».

·         Дослідити композицію, проблематику й жанр твору.

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Головна ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Сюжет:

1. Заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина.

2. Синові (оповідачеві новели) історію цього кохання розповідає мати Софія.

3. Михайла заслано до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться.

4. Один раз на місяць від Михайла дружині Соні надходять листи.

5. Прихід листів інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути їх до грудей і «подержати».

6. Соня, яка знає про Марфину любов до її чоловіка, не картає за це суперницю.

Матеріал для вчителя

Новела має ознаки притчі — висновок, до якого приходить автор і який пропонує читачеві: любов — почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням, має право на існування.

«Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває він не тільки цілий світ почуттів батька — сум за родиною, за втраченою свободою та й самим, очевидно, життям, а й безмежну любов до дружини («…моя єдина в світі Соню…»), сина, до рідного краю, природи.

Процеси, що відбуваються в людській душі, безконечні, як безконечний Всесвіт, адже душа і є відображенням Всесвіту. Митець прагнув такої любові, від нас, українців, бо «любов — це коли віддаєш…»

8. Асоціативне мислення

·         Які асоціації викликає у вас слово «кохання»?

·         Складіть із них «асоціативний кущ».  

VІ. Оцінювання. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

1. Намалювати схему «Моє кохання».

2. Продовжити роботу з картками.

Урок  української  літератури, 9 клас

Т. Шевченко«Сон» («У всякого своя доля»). Сатиричний пафос поеми, його спрямування»

Мета: ознайомити школярів із змістом та ідейною спрямованістю твору Т.Шевченка «Сон», з’ясувати композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення; визначити сатиричний пафос поеми; розвивати вміння коментувати зміст твору, визначити головні ідеї, контрасти картини в ньому; грамотно висловлювати і виважено доводити власну думку; виховувати почуття гордості за рідний народ, який впродовж історії прагнув до національного визволення, вільного розвитку особистості; прищеплювати любов до літературного слова.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формувань вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору та ілюстрації до нього, кінофрагменти навчального фільму «Сон», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Літературна вікторина «Юні  шевченківці».

Клас поділяється на дві команди, біля дошки розгадують кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка у визначений час упорається із завданням. Визначається склад журі, умови заходу.

Кросворд для команди І

По вертикалі:
1. Народний ватажок, реальна історична постать, герой твору Т. Шевченка «Гайдамаки». (Залізняк)

По горизонталі:
1. Визначте твір Тараса Григоровича за поданими рядками: Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас слава / І воля святая. («Кавказ»)
2. Істоти, які погубили причинну в однойменному творі Т. Шевченка. (Русалки)
3. Жанр твору «Лілея». (Балада)
4. Назва села — місцевості, де народився поет. (Моринці)
5. Твір Г. Квітки-Основ’яненка, який проілюстрував Т. Шевченко. («Знахар»)
6. Художник, земляк Т. Шевченка, що брав участь у викупі його з кріпацтва. (Сошенко)
7. Після закінчення Академії мистецтв Тарас Григорович викладав у Київському університеті предмет… (Малювання)
8. Видатна українська просвітителька, яка встановила у власній садибі в Харкові перший пам’ятник Т. Шевченкові (1899 р.). (Алчевська)

Кросворд для команди ІІ

По вертикалі:
1. Балада Т. Шевченка. («Причинна»)

По горизонталі:
1. Образ твору «Кавказ» — символ нескореності, боротьби, протистояння злу. (Промітей)
2. Один із перших шевченкознавців і сподвижників поета. (Костомаров)
3. Гетьманська столиця, про яку письменник не раз згадував у своїх поетичних творах, зображував у малярстві. (Чигирин)
4. Конференц-секретар Академії мистецтв, якому Т. Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». (Григорович)
5. Село, де поет провів свої дитячі роки. (Кирилівка)
6. Скульптор пам’ятника Т. Шевченку в Києві. (Манізер)
7. Письменник, який так охарактеризував Кобзаря: «Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа». (І. Франко)
8. Визначте твір Тараса Григоровича за поданими рядками: «І в мене в сім’ї великій, / В сім’ї вольній, новій, / Не забудьте пом’янути / Незлим тихим словом». («Заповіт»)

Підбиття підсумків заходу.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Основний зміст уроку

Життям своїм… поезією він заявив кричущу несправедливість кріпосного права.
М. Чалий

Усі на сім світі —
І царята, і старчата —
Адамові діти.
Т. Шевченко

1. Вступне слово вчителя

Т. Шевченку випало творити у виключно жорстокі часи. Експлуатація закріпаченого селянства переходила всякі межі. Збройні спроби поневолених селян протидіяти свавіллю поміщиків жорстоко придушувалися. З висоти своїх ідейних революційно-демократичних переконань дивиться Шевченко на ту «вінценосну громаду» і в сатиричній поемі «Сон».
Поет сміявся грізним, спопеляючим, страшним для експлуататорів сміхом, який не випадково був спрямований уже не проти окремих потворних явищ тогочасної дійсності, а проти усієї системи самодержавно-кріпосницького ладу, проти основних суперечностей миколаївської імперії, проти найбільших хвороб суспільного життя — самодержавства, царя з його урядом, панів і духовенства, за утвердження нового суспільного ідеалу.

2. Довідковий матеріал з теорії літератури

Алегорія (гр. allеgoria — іномовлення) — вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб — тварин і звірів — зображено риси людей, їх вдача. Алегорія — засіб посилення поетичної виразності. (Білий голуб чи зелена гілка в руках людини — алегорія миру; у казках вовк уособлює жадібність, лисиця — хитрість і т. ін.)

Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta — грот, печера) — художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвично смішним.

Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар.

У Т. Шевченка поетичний контраст — це не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було аж надто багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей, чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у «Кобзарі». Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.

Умовність:

художня первинна (прихована) — відмінна риса будь-якого твору мистецтва. Вона створює видимість правдоподібності, схожості на реальну дійсність. Природа цієї умовності — своє-рідність погляду автора на відображувану ним у художньому творі дійсність;

художня вторинна (відкрита, активна) — свідоме порушення правдоподібності з метою висвітити, зробити зримими те, що з якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті свого предметного втілення; відновлення форм, які зустрічаються в житті та природі. Образи, які одержуються в підсумку, не цілком схожі на життя, з фактами життя їх не можна порівняти «прямим накладанням». Однак вони можуть виражати смисл цих фактів, вірно відображати дійсність.

3. Опрацювання твору Т. Г. Шевченка «Сон» 

3.1. Огляд фрагментів кінострічки «Сон»; стислий їх коментар.

3.2. Історія написання та сучасна значимість.( слайд 1)

Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
 На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї поеми: «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства».
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити.
З моменту написання твору пройшло багато часу.
І всі ці роки він «працював» — розкривав людям правду про самодержавний лад царської Росії. Той лад уже давно зник. Але читаючи цю поему зараз, постійно ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для нашої зовсім недавньої історії.

 Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам глибше зрозуміти.
Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его». Таким чином, поет проголосив: у «Сні» я покажу вам істину, а ви пізнайте, зрозумійте її.

                                                      АНАЛІЗ ПОЕМИ (супровід – слайди)

3.4. Тема: зображення й протиставлення нещасного життя народного і життю «райському» вельмож, царів.

3.5. Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності.

3.6. Основна думка І. Франко: «Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».
Т. Шевченко в поемі заявив на весь голос, що головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії.

3.7. Жанр: ліроепічна сатирична поема, це політична сатира; поема-інвектива (інвектива — пряме, найгостріше засудження певної вади).

Підзаголовок твору — «Комедія» — вказує на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер змальованих у ньому основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми.

3.8. Особливості назви.
Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись. Поет показує старшні картини самого цього сну. Більш того сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад. Слід визначити, що Т. Шевченко часто вдавався до такого прийому зображення і для виявлення своїх істинних настроїв, і для виявлення настроїв персонажів. Таким прийомом зображення написані твори «Сон» (1844), «Сон» (1847), «Сон» (1858), «Сестрі» (1859), «Поставлю хату і кімнату» (1860), «Буває, в неволі іноді згадаю» (1850), сон Оксани в поемі «Слепая», сон дівчат у «Відьмі», сон Марини в поемі «Марина», сон автора в повісті «Прогулка».

3.9. Композиція поеми «Сон» дуже своєрідна.
Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення.
Обрана казкова форма дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле.
Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру і Петербурзі.

Орієнтовно можна розмежувати в поемі такі її частини (конструктор)

1.     пролог;

2.     покріпачена Україна;

3.     сибірські нетрії;

4.     самодержавний Петербург;

5.     прийом у царських палатах;

6.     видіння над Невою;

7.     вранішня столиця;

8.     другий прийом у палатах.

Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напрочуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.

                                                              Робота в парах

Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.

Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.

Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.

Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

3.10. Ідейний зміст твору.

Форма розповіді героя про бачене у сні досить поширена в літературі. У поемі Шевченка вона є засобом реалістичного мотивування фантастичних подій, надзвичайних картин і сцен, чудесних метаморфоз.
Поема побудована як широкий панорамний огляд. Сон героя поеми, а віддак і розповідь про нього, складається з трьох основних тематичних частин або картин. Героєві розповіді сниться, ніби він летить над Україною, далі над Сибіром і, нарешті, потрапляє до Петербурга, оглядає місто, а потім, зробившись невидимим, проникає в царський палац. У палаці він спостерігає, як розлючений цар дає стусани своїм сановникам, а потім стає свідком чудернацького перетворення царя на кошеня. Бачачи цю метаморфозу, герой поеми розсміявся; тоді цар на нього «як зикне» — він і прокинувся.
Своєрідним вступом до панорами, що має постати перед героєм поеми в його польоті над країною, є його монолог-прощання із землею. В пристрасних і схвильованих словах прощання з рідним краєм відкриваються нові грані душі, нові риси духовного обличчя оповідача. Прощаючись з рідною землею, він називає її «неприязним краєм». «Мою муку, мою люту,— каже він,— в храмі заховаю…» Душа його поривається «високо, високо», у безвість, де «крику людського і плачу не чуть», бо «немає там власті, немає там кари». Він несе в собі біль за Україну, до якої літатиме «з хмари на розмову», на раду.
Він намагається втішити «сироту-небогу» Україну надіями на майбутнє: «Живе правда у господа бога».
У цьому монолозі оповідач постає як романтична постать з палкими емоціями, трагічними думками про долю народу, як запеклий ворог «власті» і «кари» над людьми.
З сумом розпрощавшись із землею, герой поеми пролітає на світанку над Україною, її просторами. На його очах прокидається природа. Шевченко створює вражаючий словесний живопис рідного пейзажу, чарівного українського ранку.
Уся країна «повита красою». Але тільки на мить замилувався цим чарівним пейзажем герой твору, бо й чарівність рідної землі не може заспокоїти його душу, вражену людським стражданнями, сповнену «лютої муки». Контраст між красою природи й потворним життям віддається в душі героя ще пекучішим болем. «Душе моя, чого ти сумуєш? Душе моя убогая, чого марно плачеш?» — запитує він, і чує, як його душа, що увібрала в себе страшну правду народного життя, з болем вигукує:
Он глянь,— у тім раї, що ти покидаєш / Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть / Княжат недорослих, а он розпинають / Вдову за подушне, а сина кують, / Єдиного сина, єдину дитину, / Єдину надію! в військо оддають! / Бо його, бач, трохи! а онде під тином / Опухла дитина, голоднеє мре. / А мати пшеницю на панщині жне.
З України герой твору переноситься у далекий, холодний Сибір, щоб хоч на часину сховатися від пануючого на землі зла, від повсюдного «крику і плачу людського». Але перед ним відкривається нова картина страждань і неволі: каторжани «із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому», тобто цареві. І між ними, запеклими злодіями, штампованими вбивцями й грабіжниками,— політичні засланці, борці за свободу. Устами оповідача поет славить революціонерів, засланих самодержавством до Сибіру. Тут і з’являється образ «царя волі», царя «всесвітнього». Це збірний, широко узагальнений образ революційних борців, центральний у цій частині поеми і поданий в ореолі внутрішньої сили й незалежності. Він позбавлений якихось конкретних рис, будучи не стільки образом реального революціонера, скільки уособленням ідеї революційного служіння народові, революційної віри й героїзму. Шевченко створив образ політичного засланця, що залишається непохитним у своїх переконаннях, «не просить, не плаче, не стогне». Поет наголошує, що традиції декабристів, їхні ідеї й думи пробуджують, гартують, виховують суспільну свідомість.
Картина каторги змінюється картиною царської столиці. Оповідач знову виступає в лічині простакуватого селянина, який нібито вперше потрапив до Петербурга. «Церкви та таланти… і ні однісінької хати» — так сприймає він столичне місто. Святкові ілюмінації на вулицях здаються йому пожежею.
І місто, і люди постають у сприйнятті оповідача мовби учудненими. Стиль і манера розповіді про них близька до бурлескної традиції. По-бурлескному «учуднений», знижений характер мають описи Петропавловської фортеці, пам’ятника Петрові І.
Трагічний викривальний пафос картин України й Сибіру змінюється в «петербурзькій» частині поеми інтонацією іронічної народної оповідки.
Серед чиновницької «братії» трапився оповідачеві й «землячок… з циновими ґудзиками», тобто чиновник, урядовець. Він пропонує свої послуги — провести в царський палац. «Тільки, знаєш,— каже він,— ми, брат, просвіщені,— не поскупись полтинкою…». Продажність, ницість чиновництва — і ця деталь знаходить своє місце в загальному змалюванні Петербурга. Шевченко тут уперше в українській літературі показав місто в типових соціальних контрастах та суперечностях. З одного боку — царський палац, панство, урядовці, з другого — простий народ, «вбогі», які «на труд поспішали», «заспані дівчата», муштровані солдати.
У центрі третьої (петербурзької) частини поеми — сатиричне викриття самодержавства, царського двору, придворних. Шевченкова сатира досягає тут найвищого напруження й нещадної разючої сили. Реалістичність зображення тут уже цілком поступається місцем сатиричному гротескові, одвертим перебільшенням, шаржовим образам, фантасмагоричним сценам. Незримий оповідач потрапляє до царського палацу й стає очевидцем потворного дійства — урочистого виходу царя з царицею до натовпу придворних, які з жалюгідною догідливістю «аж потіють та товпляться», щоб то ближче стати коло самих: домагаються царських милостей. Портрети царя й цариці гіперболічно шаржовані. Вони «мов сичі надуті; а диво-цариця, мов та чапля між птахами, скаче, бадьориться», «цариця небога, мов опеньок засушений, тонка, довгонога, та ще на лихо, сердешна, хита головою», цар «вилупив баньки з лоба», «одутий, аж посинів».
Закінчується царський прийом сценою, що стоїть у ряду най-яскравіших прикладів політичного гротеску в світовій літературі:

…Цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!

Ця сцена становить метафоричне відтворення самої суті самодержавного правління. І. Франко назвав її «картиною генерального мордобитія», у якій поет змалював безмежну сваволю царя і затаврував систему, «при якій царська воля та брутальна сила була всім, а людське чуття та справедливість уважалися нічим».
Продовженням цього сатиричного гротеску є наскрізь фантасмагорична фінальна сцена поеми. Від крику царя один за одним на очах оповідача зникають ті, на кому тримається царський престол,— «всі пузаті», а далі й «менші» і «дрібні» царедворці, челядь, військова охорона. Позбавлений свого оточення й підпори, цар, який за хвилину до цього здавався всемогутнім, має вигляд жалюгідного кошеняти: «Стоїть собі, голову понурив… Мов кошеня, такий чудний». Шевченко майстерно користувався засобами гротескної метафори у викритті царату.
Так само несподівано, як воно й почалося, балаганне дійство, вся ця «комедія» з царем, раптом зникає, як лихе видіння.
Поема закінчується іронічною усмішкою оповідача, а водночас і справжнього автора твору, самого Шевченка.

3.11. Характеристика образів представників самодержавства (індивідуальні

завдання)

3.11.1. Цар Микола.

·         Портрет: високий, сердитий, «одутий, мов посинів».

·         Риси: поганий, проклятий, лукавий, лютий, сердитий.

·         Вседержитель.

·         Ведмідь або кошеня.

·         «Цар волі».

·         П’яничка.

·         Неситий, «цвенькає».

3.11.2. Цариця.

·         «Мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться».

·         «Небога, мов опеньок засушений».

·         «Тонка, довгонога, … хита головою».

·         «Богиня».

·         «Цяця».

3.11.3. Цар Петро І.

·         Портрет: «очі неситі».

·         Риси: жорсткий, підступний, байдужий до проблем простого люду.

·         «Людоїде, змію».

·         Вбивця і самодур.

·         Проклятий людом.

·         «Мов світ увесь хоче загарбати».

·         Кат-бузувір.

3.11.4. Чиновники і панство.

·         Риси: улесливість, жадність, алчність, ненажерливість, підступність.

·         «Деруть і з батька, і з брата».

·         «П’явки людські».

·         Пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.

Висновок: саме царі найперші винуватці соціалістичного й національного поневолення українського народу, грабіжники його багатства, руйнівники його традицій, мови, культури.

3.12. Обговорення змісту поеми. Бесіда за питаннями:

·         Яке значення для людини має сон?

·         Коли говорять: «Сон в руку»? Чи бувають сни віщими?

·         Для чого поет страшні реалії тогочасного життя відтворив у сні? Про яке життя мріяв митець?

·         Яким чином на початку твору характеризуються різні долі людей, їх характери, вчинки, поведінка? (Той мурує, той руйнує, / Той неситим оком — / За край світа зазирає, / Чи нема країни, / Щоб загарбать і з собою / Взять у домовину)

·         Чому Тарас Григорович вважав, що немає Господа?

·         За що у творі висміюються ті, хто «отечество любить»?

·         У чому виявилася цінність дивовижного сну? (Мені приснився — / Найтверезіший би упився, / Скупий жаднюга дав би гривню, / Щоб позирнуть на ті дива)

·         З якою метою герой вирушає у підхмарну подорож? (Мої муки, мої люті / В хмарі заховаю)

·         Чому край у творі названо неприязним, Україна — «безталанна вдово»?

·         Про що свідчить прощання героя із рідною землею?

·         У чому поет вбачає красу рідної землі?

·         З приводу чого у ліричного героя виникає душевний неспокій, милуючись Україною?

·         Від чого жахається герой, коли бачить соціальну несправедливість, яка панує на землі? («Латану свитину з каліки знімають»; «розпинають вдову за подушне»; «сина кують… в військо оддають!», «опухла дитина — голоднеє мре»)

·         З яким питанням звертається поет до Бога? Про що воно свідчить? («Чи Бог бачить із-за хмари / Наші сльози, горе?»)

·         Які «всі лиха, всі зла» мав на увазі Т. Шевченко?

·         Яким, на перший погляд, здався поету Сибір? Хто були його невидимими мешканцями?

·         У чому полягала непосильна праця каторжників? (…Живі люди, / В кайдани закуті. / Із нір золото виносять, / Щоб пельку залити / Неситому)

·         Як поет називає царя і одночасно його характеризує? (Вседержитель неситий)

·         Як сновидець описує солдатчину у місті? Чому москалі кайданами окуті? (А в городах, мов журавлі, / Замуштрували москалі; / Нагодовані, обуті / І кайданами окуті, / Муштруються)

·         Чим ліричний герой здивував земляка біля царських палат? За що «каламар» вимагав від сновидця гроші? Про що це свідчить?

·         Чому, на думку поета, царські палати — це рай?

·         Хто такі блюдолизи? Як письменник їх характеризує у творі?

·         Якими у поемі зображені цар і цариця?

·         Над чим сміється письменник, характеризуючи панів? Що є гумористично-саркастичним у їх поведінці і ставленні до царя? (В серебрі та златі! / Мов кабани годовані,— / Пикаті, пузаті!.. / Аж потіють, та товпляться…)

·         Про що свідчить поведінка самодержавця до підлеглих? (…Цар підходить / До найстаршого… та в пику / Його як затопить!..)

·         У чому виявилося ставлення поета до Петра І і Катерини? За що він їх таврує?

·         З приводу чого сумує Т. Шевченко над долею України? (Може, Москва випалила / І Дніпро спустила / В синє море, розкопала / Високі могили — / Нашу славу)

·         У чому поет звинувачує Петра? (Ти нас з України / Загнав, голих і голодних, / У сніг на чужину / Та й порізав, а з шкур наших / Собі багряницю / Пошив жилами твердими / І заклав столицю / В новій рясі)

·         Яким у творі зображено повсякденне важке життя кріпаків, муштрованих солдат?

·         Що висміює Т. Шевченко на прикладі діяльності чиновників? (…Та драти / І з батька, і брата)

·         У чому вбачає поет зневажливе ставлення до рідної мови, а значить до народу, його культурної спадщини?

·         Яким чином у творі висміюється цар та його старшина? (Старшина пузата / Стоїть рядом; сопе, хропе, / Та понадувалось, / Як індики… Неначе з барлоги / Медвідь виліз, ледве-ледве / Переносить ноги; / Та одутий, аж посинів: / Похмілля прокляте / Його мучило)

·         Від чого ліричний герой прокинувся зі сну?

·         Чому сон для оповідача — це чудне диво?

·         Як Т. Шевченко в поемі таврує самодержавство?

3.13. Рубрика «Поміркуй, обґрунтуй».

·         Сон в однойменному творі Т. Шевченка — це фантастика, казка чи реалії тогочасної дійсності?

·         Які історичні події, факти, особи відтворені у поемі? Що їх об’єднує?

·         Доведіть, що «Сон» — комедія.

3.14. Рубрика «Я — режисер».

Відтворити документальні кадри картини сатиричної минувшини у творі Т.Шевченка «Сон».
Політ над Сибіром.
Муштровані солдати у місті.
Московське місто.
Царські хороми.
Українське село.
Знову царський палац і його мешканці.
Згадка про Петра І та Катерину.
Тогочасне суспільство, де панує самодержавство.

V. Закріплення вивченого матеріалу 

1. Робота на картках

Картка № 1

1. Чим, на ваш погляд, пояснити негативне ставлення Т. Шевченка до Петра І? Які художні засоби при цьому використовує поет, характеризуючи царя?

2. Умотивуйте, з якою метою Т. Шевченко відтворив події поеми у сні? Як вони пов’язані з реаліями тогочасної дійсності? Наведіть переконливі аргументи.

3. Твір поета, про який він зазначає рядками: Як і ті гори / предковічні, що политі / кров’ю людською.
а) «Великий льох»;
б) «Чигрине, Чигрине».
в) «Кавказ».
г) «Причинна».

Картка № 2

1. Що, на ваш погляд, символізують «рожеві квіти», які поет пропонує розсипати? Свої міркування обґрунтуйте.

2. Дослідіть, яким чином пов’язані за змістом цей твір письменника і «Великий льох»? Відповідь узагальніть.

3. Про кого Т. Шевченко зазначає у творі: В серебрі та златі! / Мов кабани годовані?
а) царів;
б) панів;
в) капралів;
г) дворецьких хортів.

Картка № 3

1. Як ви вважаєте, що мав на увазі Т. Шевченко, висловлюючись: Раз добром нагріте сонце / Вік не прохолоне. / Чи актуальною є дана думка Кобзаря у наш час?

2. Від чого, на думку письменника, залежить вибір життєвого шляху людиною? Чим керується митець?

3. А він руку простягає, / Мов світ увесь хоче / Загарбати,— так Т. Шевченко характеризує:
а) Миколу І;
б) Петра І;
в) чиновника-канцеляриста;
г) наказного гетьмана.

VI. Підсумок уроку

Т. Шевченко поемою «Сон» допоміг нам розібратися в сутності тоталітарної держави. Він не розтлумачував нам це робив за допомогою логічних аргументів. Його аргументи — це живі, образні картини життя самодержавного суспільства. Картини сатиричні. Бачимо їх і добре відчуваємо всю ненависть поета до ладу, що «витягував» з його народу життєві сили.

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять уривок з поеми «Сон», знати зміст твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим…», вміти визначати його ідейну спрямованість.

Конспект уроку з української літератури , 10 клас

З вірою в любов і милосердя . Новела І.Франка « Сойчине крило». Жіноча   доля в  новітній інтерпретаціі.

Мета:

  розкрити світ почуттів і пристрастей, створений  словом великого майстра на основі новели « Сойчине крило»; творчо осмислити  основний морально-етичний пафос твору; неоднозначність образу Марії;

  розвивати зв’язне мовлення, навички роботи над змістом прозового твору,  вміння учнів  досліджувати  особливості новели ;

  виховувати інтерес до творчості поета; чистоту й благородство почуттів; серцем пізнати велику істину – любов  найсильніша, бо вона -  від Бога; збудити бажання краще пізнати  глибинний зміст  творів І. Франка.

Тип: урок аналізу художнього твору

Обладнання:  портрет письменника, зміст новели «Сойчине крило», виставка прозових творів І.Я.Франка, літературознавчий словник, запис пісні на слова І.Франка «Чому являєшся мені у сні» у виконанні В.Козловського, презентація.

(слайд1)

Хід уроку:

                                                                 Любов – це кара, це сумна в’язниця,                                                                                 Бог від якої заховав ключі.
                                                                                                            П. Сорока

І. Мотивація навчальної діяльності

Інтерактивна вправа» Очікування»

На сьогоднішньому уроці буде йти мова про кохання. Чого ви очікуєте від уроку? (Учні на аркушах у формі пелюстки пишуть свої очікування, які зачитають у кінці уроку) (слайд 3,4)

Вступне слово вчителя (слайд 5)

  

Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці

 -   Чи писали ви коли-небудь листи  коханій людині? Чи легко це робити? Чому?

А чи отримували листи від коханих?

У кожного з вас на парті лежить лист. Відкрийте його.

      У листах – поетичні рядки про кохання І.Франка ( Додаток №1)

( Учні читають поетичні рядки, обмінюються враженнями )

 Актуалізація досвіду

 Звучить пісня у виконанні В.Козловського на слова І. Франка «Чому являєшся мені у сні?»

Які думки і почуття викликала у вас ця пісня?

Актуалізація знань

«Який довершений витвір – людина...» - проголошує В. Шекспір словами свого героя Гамлета.

Іван Франко – митець титанічної праці. Ви вже знаєте І. Франка як Великого Каменяра, вічного революціонера, українського Мойсея. І, як зазначав М. Коцюбинський, «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного».Ми вивчали ще один розділ з життєвої книги поета, з якого Франко постав  як людина, чоловік, що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється.

- Що є кохання для І.Франка?(Учні коротко аналізують поезії зі збірки «Зів’яле листя»

ІІ. Ознайомлення з завданнями уроку (слайд3)

Робота з епіграфом

- Прочитайте поетичні рядки. Поясніть їх зміст. А в кінці  уроку дасте відповідь на запитання : чим було кохання для героїв твору?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вступне слово

Кохання… Про нього мріють, його чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, але й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця . Кохання – одне з найсвітліших, найвеличніших   людських почуттів, неповторне і вічне, як життя, всевладне, всемогутнє, прекрасне і таємниче.     

 Сьогодні ми ще раз поринемо у цю таємницю…Бо ж «Сойчине крило» -   це чи не найкращий твір Франкової малої прози. Зокрема, в огляді «Новини нашої літератури» А. Крушельницький відзначив, що «Сойчине крило» у збірці «На лоні природи», – «найбільш інтересне оповідання, бо доктор Франко підносить у сім оповіданню любов на незвичайно високий п’єдестал – обтрясає її, що так скажу, із земських пут...».

В чому незвичайність часового зображення новели?  (фабульний час повісті-новели триває декілька годин новорічного вечора, а сюжетний, по суті, охоплює все життя центрального персонажа)

-Як ви думаєте, чому ми розпочали сьогоднішній урок з листів? (Відповіді учнів)

  Лист стає своєрідним композиційним центром-ретроспекцією;  він виявляє історію кохання Хоми і Мані, відтворює  життєві пригоди дівчини  після її  зникнення.

Який жанр цього твору? ( Це і лист, і щоденник(записки відлюдника), і новела)

 Отже, лист...

  У мене в руках – лист, який написала Марія  Массіно… Кажуть, чужі листи читати не можна, а познайомимось з ним через сприйняття героя твору…

Метод «Мікрофон»

- Чим вразила вас новела І.Франка «Сойчине крило»?

 Перекажіть сюжет твору.

 Робота в групах.

1-ша група

Скласти характеристику героя за планом:

а) ім’я героя, вік;

б) місце в суспільстві;

в) особливості характеру героя;

г) стосунки з оточенням ;

д) еволюція образу.

Виступ групи

Підсумок.

    «Записки» починаються визнанням: «Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин» . У думках «відлюдько» (імені цього героя ми ще не знаємо) бачить святкування новорічного вечора у багатьох «шумних» товариствах. «Відлюдьок» теж колись отак шумно зустрічав ту «приману, що зветься Новим роком. І я вірив, мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі вважав окрасою життя те, що було лише конвенціональною брехнею...» .

    Герой гадає, що він переступає якусь межу. «В путі життя посередині саме» (Данте) він, як йому здається, здобуває новий світогляд.  «Без зайвої байдужості і без зайвого ентузіазму» – такий внутрішній стан героя твору. Йому на думку приходить Горацієве «Aequam servare mentem» (зберегти рівновагу духу). І це стає нормою його теперішнього нового світогляду. Відлюдьок уявляє, що нарешті став артистом життя. Але варто відзначити крах нового світогляду героя. «Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі. Се моє щоденне життя, але піднесене до другого ступня, осяяне подвійним сонцем, наповнене красою й гармонією» .

    У кімнаті стоять осінні квіти (хризантеми, геліотропи та туберози), лежить свіже число часопису «Neue deutsche Rundschau», на стінах портрети  «великих майстрів у штуці життя» – Ґете, Емерсона, Рескіна. «На поличках стоять мої улюблені книги у гарних оправах. На постаменті в кутку мармурова подобизна старинної статуї хлопчика, що витягає собі терен із ноги...» . Здавалося б, герой справді осягнув високий спокій духу, в його бутті немає «подвійної бухгалтерії».  

     Світ Массіно – це щось вторинне, неорганічне, ілюзорне. І тому органічним є його психологічний та світоглядний крах.

      І нарешті дзвоник у передпокої. У фіналі новели присутні два повернення. Жінки в «легкій червоній сукні з білими цятками» і Хоми – повернення знову до людей: «Що таке чоловік для чоловіка! І кат, і бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка», – каже Массіно .

    Масіно вже знає, що його, «слимакове, паперове та негідне існування», закінчиться. «Може й я прокинуся.,і стрясу з себе ті пута, і рвануся до нового життя!»... Додамо: у вірі, надії та любові. До такого висновку Массіно дійде, як уже дійшла до нього Манюся.

 «Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні принципи? Де моє тихе задоволення? Пропало, пропало все! Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і  розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні муки не муки!». Це вислів самого сенсу буття.

    «Хома намагався створити, сказати б по-сучасному, віртуальну дійсність.

 Він до деякої міри предок тієї комп’ютерної людини, яка прагне споживати позитивні емоції штучним способом, відірвано від реального життя, позбувшись страждань, співчуття до інших, позбувшись любові. Але це – лише ілюзія щастя, маска, гра. Хома-Массіно має досить сил та волі, аби вибратися із запліснявілої заводі штучного життя

 у бурхливу течію справжнього буття.»(Н.І.Чередниченко)

2-га група

Скласти характеристику героїні твору за планом:

а) ім’я, вік;

б) місце в суспільстві;

в) особливості характеру героїні;

г) стосунки з оточенням;

д) пекельний шлях і чистота душі.

Виступ групи

Підсумок.

   Манюся  пройшла всі кола пекла у реальному житті. Та її пекельний шлях не порушив глибин душі, що залишилася чистою і, головне, люблячою. Це ми побачимо у фіналі новели. У творі протиставляється живе, бурхливе життя Манюсі “паперовому” існуванню Массіно. Душа героїні залишилась без змін, незважаючи на жорстокі випробування долі.

     Прагнення якихось змін, яке і визначило її долю, штовхнуло дівчину на той жорстокий шлях, який приніс їй скільки лиха.

     Довго вагається Хома : відкривати пакет чи ні?

     Із першого ж моменту відкриття конверту ми дізнаємося, що лист надіслала Сойка. Нам стають зрозумілі події трьох літ: несподіване зникнення дівчини  привело до смерті  її батька , а Хому «випхнуло з кипучої течії громадської праці».

  Манюся любить  ліс, ототожнює з ним своє життя: «Тямиш той ліс, мій рідний ліс... Се не був ліс, се я була».  Перша зустріч у лісі. Народження чарів кохання: «Я ж сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі й тіла, щоб навіки, незатертими буквами вписатися в твою тямку».

   За логікою Марії, не вона  втекла від Хоми. Це він не вмів її втримати біля себе. «Задзвонив дзвоник», і вона поїхала з іншим чоловіком. Потрапила у ватагу злодіїв( її батько до смерті вважав  злодійкою, її – тоді ще «горду, чисту, чесну і непорочну»). Так почалася її пекельна життєва мандрівка. «Те, що я тут оповідаю тобі, се лиш ескіз, нарис, скелет моїх пригод», – пише вона Хомі.

     Всі пригоди Манюсі були лише жахливим сном. Це і підкреслює основну новелістичну ідею – ідею повернення.

    Повернення до душевної чистоти, до рідного краю, до своєї суті.Увесь жах її існування, подвійна спроба самогубства не вбили в Манюсі віри в себе, в людину загалом.  «Віриш у бачення там? Я вірю. Здається, що якби на хвилю перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. А може, ся сама віра – симптом божевілля?» Героїня розчаровується в чоловіках, з якими спіткала її доля, доходить аж до ненависті. Генрись -  вкрай зіпсований морально. Зигмунт, що спочатку мав якусь фатальну  силу над Манюсею, згодом «усе м’як та м’як,.. тратив свою волю і силу»… «Ніч нас звела, ніч розвела, і для мене він залишився страшним випадком ночі». Володимир Семенович, залізничний інженер, – це людина з делікатними манерами, сумирна. «Я дивувалася не раз, відки в Росії беруться такі мужчини» , – пише Маня. Та  дуже швидко  саме він впав морально:  програв її в карти багатому купцеві Ніканорові Ферапонтовичу Свєтлову. ( «...велетень у медвежім футрі, з широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом» ).   …Ватажок розбійників  Сашка, капітан Серебряков,який бив і свою дружину, і Марію: «Подумай, як то було нам жити обом?..».

   «А я жию і, як кажуть мої аматори, виглядаю нічого собі» - говорить про себе героїня, а потім знову: «А я все те витерпіла, Массіно. І навіть... мої адоратори кажуть, що й досі виглядаю непогано».

    У кінці своїх поневірянь Марія думає про Хому: «Я ні про що не думаю, лише про тебе»...  І ми відчуваємо її біль.

  Марія повернулася, але зовсім інша. Вона зберегла чистоту своєї душі, але, мабуть, зробила певні висновки : треба берегти те, що маєш…

3-тя група

Накреслити кола Вена

Хома :

 Раніше «вірив, мріяв, любив. Тонув душею в рожевім тумані, будував золоті замки на вітрі вважав окрасою життя те, що було лише конвенціональною брехнею...» .

 Герой гадає, що він переступає якусь межу. «Без зайвої байдужості і без зайвого ентузіазму» – такий внутрішній стан героя .Крах нового світогляду героя. «Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі. Се моє щоденне життя, але піднесене до другого ступня, осяяне подвійним сонцем, наповнене красою й гармонією» ;

«слимакове, паперове та негідне існування». «Може й я прокинуся.,і стрясу з себе ті пута, і рвануся до нового життя!»

Марія:

 Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні муки не муки!».

 Молода жінки, яка пройшла всі кола пекла у реальному житті. Пекельний шлях не порушив глибин душі, що залишилася чистою і, головне, люблячою.   Живе, бурхливе життя Манюсі. Душа героїні залишилась без змін, незважаючи на жорстокі випробування долі, яку героїня сама прикликала і якої прагнула.

(слайд№7)

Спільне:

Глибокі почуття,  перевірені часом. Бажання щастя.

«Мозковий штурм»

- Назвати деталі твору, які несуть певне ідейне навантаження

(Сойчині крила як символ втраченого кохання;  сукня героїні (червона з білими цятками)– символ збереженого почуття; дзвінок – символ повернення любові)

     Підсумок уроку.

Метод «Мікрофон»

Що є кохання для Франка?

Чи може бути кохання без страждань?

Як ви думаєте, чи будуть наші герої після такої жахливої розлуки берегти свої почуття?

Чому твір  носить назву «Сойчине крило»?

Отже, повернімося до епіграфа.

- Чим для героїв твору було кохання? (відповіді учнів) (слайд № 10)

    Вчитель. У Монтеня є одна нехитра історія. Існувала країна, Де цар у новорічну ніч посилав підданим у дарунок вогонь з власного вогнища. З’являвся з факелом царський гонець. Уявіть: новорічна ніч, дім з погашеними вогнями в очікуванні царського дарунку, а потім…сузір’я вогнів, що освітлюють небо!

    Чекайте і ви цього милосердного вогню з вірою у мудрість серця. Вічного і благотворного вогню кохання. А коли це почуття прийде до вас, хай вам допоможуть твори і І.Франка.  Читайте Франка завжди. Читайте, коли вам сумно чи радісно, коли ви переможець чи переможений, бо почуття, вкладені автором у рядки  творів, настільки сильні, що «сто тисяч літ горіть готові» і зігрівати нас.

    А тепер я хочу передати той вогонь кохання і вам. ( Учні передають один одному свічку, запалену на початку уроку, при цьому читаючи кілька рядків зі свого листа).

    Кохайте і будьте коханими. Пишіть листи своїм коханим. Нехай це святе почуття буде для вас щастям…

Рефлексія

Чи здійснились ваші очікування?

( учні з пелюсток оформлюють «квітку», зачитують свої очікування)

«Незакінчене речення»(проблемне запитання слайд № 11)

Продовжити думку: «Сьогодні на уроці я почув, побачив, зрозумів…»

Домашнє завдання ( на вибір):

міні-твір «Кохання – щастя чи в’язниця,

                                    Бог від якої заховав ключі...».

написати листа Хомі або Марії

 Додаток

 Вірші І.Франка, які знаходились у листах

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке не сповнене бажання

На них мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

 У сні?

2. Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

   Чом твоє серденько – колюче терня?

   Чом твої устонька – тиха молитва.

   А твоє слово остре, як бритва?

   Чом твої очі сяють тим чаром,

   Що то запалює серце пожаром?

   Ох, тії очі темніші ночі,

  Хто в них задивиться, й сонця не хоче…

3.Як почуєш вночі край свойого вікна,

  Що щось плаче і хлипає важко,

  Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.

  Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

Се розпука моя, невтишима тоска,

Се любов моя плаче так гірко…

   

4. Чорте, демоне розлуки,

    Несповнимих диких мрій,

   Недрімаючої муки

   І несправджених надій!

За один її цілунок

Най горю сто тисяч літ!

За любов її і ласку

Дам я небо, рай, весь світ…

5. Що щастя? Се ж ілюзія,

   Се привид, тінь, омана…

   О ти, ілюзіє моя,

   Зрадлива і кохана1

Кринице радощів, чуття

Ти чарочко хрустальна!

Омано дум, мого життя

Ти помилко фатальна!

       

          6. Я хтів зловить тебе, ось-ось,

              Та враз опали крила:

              З тобою жить не довелось,

              Без тебе жить несила.

        З тобою жить – важка лежить

        Завада поміж нами;

        Без тебе жить – весь вік тужить

        І днями, і ночами…

                            V. РОЗРОБКИ УРОКІВ ЗІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Урок зарубіжної літератури , 6 клас

Король  Сонце,  Звіздар  і  завжди - Маленький    принц...

(життя і творчість французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері  /1900-1944/).

Мета: Ознайомити учнів з творчим та життєвим шляхом письменника, його неординарністю;

Розвивати у дітей вміння сприйняття навколишнього світу шляхом критичного мислення, аналізу вчинків людей;

Формувати кращі людські якості, прагнення пізнання світу, себе в ньому.

                                                                          

                                                                            На світі дуже багато людей, яким

                                                                                ніхто не  допоміг  пробудитися.

                                                                                          А. Де Сент-Екзюпері      

                                                                                               "Планета людей".

І. Асоціативний аналіз теми з передбаченням.

-         Які асоціації викликають у вас слова Король Сонце, Звіздар, Маленький принц.(учитель записуї на дошці , або роздає картки , учні самі записують)

 Король Сонце – людина, душа якої – світло; людина, що випромінює життєву енергію, тепло; людина з великої букви, гігант думки, сили волі; людина духовна, яку люблять і розуміють не лише дорослі, а і, перш за все, діти; людина, яка дивиться на світ очима дитинства, очима, подібними до Сонця; людина з веселими та ласкавими очима, доброю посмішкою.

 Звіздар – той, хто відкриває таємниці, хто вміє  бачити і розуміти більше, ніж звичайні люди, хто прагне високого, вічного, щирого, відшукує згаслі зірки; людина, що має крила, бачить всі кольори веселки у чорно-білому світі сьогодення, любить дивитися в небо, спостерігати і пізнавати.

 Маленький принц – дитина, щира, відверта, чуйна, що живе у світі радості і тривог; яка вміє радіти і журитися, яка не соромиться своїх сліз, яка хоче, щоб люди розуміли і любили один одного; дитина, що вміє відчувати, вболівати і бачити більше за інших).

ІІ. Робота з епіграфом

-         Про що піде мова на уроці, виходячи з епіграфу?

( Творчість письменника, який був особливою людиною (підсумок асоціацій), який прагнув своєю творчістю та усім життям пробудити людину, вирвати її з побутової в'язниці, повернути їй дух творення, дати відчути радість життя, спілкування, праці; змусити людей жити напруженим життям, в якому є і страждання, і радощі.)

 ІІІ. Підведення підсумків учителем і формування мети:

-         Сьогодні ми познайомимось з творчим та життєвим шляхом французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері, відчуємо його серцем, перейдемо від знань до відчуття. Адже і знання, і тим паче відчуття - не посудина, а швидше всього безмежність, нескінченість, що існує для вічного потоку свідомості і мислення, почуттів і асоціацій.( Цитуються слова Андре Моруа):

 "Спочатку був Антуан де Сент-Екзюпері, сильний, веселий, відкритий хлопчина, котрий в 12 років вже винайшов аероплан-ровер і заявляв, що полетить у небо під вигуки натовпу: "Хай живе Антуан де Сент-Екзюпері!" В сім'ї його називали Король Сонце через біляве волосся навколо голови, товариші називали його Звіздарем, тому що ніс у нього припіднятий до неба. В дійсності він вже тоді був Маленьким принцем (.....), завжди радісним та безстрашним".

IV. Робота в групах. Гронування

Завдання.  Учні читають запропонований матеріал, підібраний учителем, про життя і творчість Екзюпері і складають стратегію "Гронування". (вчитель роздає  на кожну парту надрукований матеріал)

  Він був людиною, яка за життя увійшла в легенду. Поет і мислитель, пілот і вчений, конструктор і винахідник, людина, яку один з його вчителів назвав "воістину універсальним талантом". Він і думками своїми, і вчинками, усім своїм баченням світу і ставленням до нього так вирізнявся з поміж інших, що в очах сучасників його постать була оточена своєрідним ореолом.

Його звали Антуан Жан-Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері. Товариші називали його просто Сент-Екс, викинувши з прізвища всі ознаки аристократичного походження. А походив Антуан із старовинного роду графів, який згадується в історичних хроніках ще ХІІІ століття. Коли народився Антуан (1900р.), батько його був звичайним службовцем – страховим інспектором у Ліоні. Через чотири роки він помер, залишивши п'ятеро дітей, серед яких Тоніо був третім. Але сім'я не знала злиднів: жили спершу у матері, а потім у тітки матері. Дитинство проходило серед зелені тінявих парків і веселих галявин, у стінах старовинних замків. Дитинство – як чарівна казка, а добра фея  в ній – мати, котра передала синові любов до літератури, музики, живопису. Тоніо складає казки, малює, грає на скрипці, його захоплює техніка.

Недалеко від замку знаходився аеродром, і хлопчику якось вдалось політати на літаку. В школі він вчився добре, але не давались йому географія, історія, природнича географія. Як і всі діти писав вірші. В одному з класів написав твір "Пригоди капелюха", котрий читали всім учням. Проте мати ніколи не знайомила дітей з буржуазним бізнесом, тому вони були непрактичні. Так в 14 років, коли почалась війна, хлопчик виявився зовсім непристосованим до життя, мати вирішила відіслати хлопців до Швейцарії в коледж, де навчались діти заможних батьків.

 Через три роки, закінчивши коледж, він їде до Парижу, аби продовжити навчання. Вирішує стати морським офіцером, вступити до Вищого морського училища, але завалився на творі. Потрібно було написати твір "Патріотичні почуття солдатів, що повернулись з війни". Сент-Екс написав: "На війні я не був, а писати з чуток не хочу". Так він вперше висловив основний принцип своєї творчості – писати можна тільки те, що добре знаєш, що пережив.

Невдовзі Антуан стає студентом архітектури Академії мистецтв. Він намагався поєднати мистецтво з технікою. Але через півтора року вирішив піти в армію – у винищувальну авіацію, і виїхав з Парижу ( не міг миритись з усім фальшивим, підлим, що бачив у повсякденному житті ). Цей вибір і визначив долю Сент-Екзюпері.

У двадцять один рік він знайшов свій шлях, але пройшло ще багато часу, поки знайшов на цьому шляху себе. Кар'єра солдата його не приваблювала, а вчитись на воєнних літаках не дозволяли. Недалеко був маленький аеродром, де знаходились літаки-ветерани. На одному з них і вчився літати Антуан. За навчання заплатив 2 тисячі франків. Але це було ніщо, порівняно з тим, що було у людини, котра відчула крила. Невдовзі він став цивільним пілотом, а потім воєнним.

В 1922 році Антуан де Сент-Екзюпері, воєнний офіцер – молодший лейтенант і вирішує залишитись на службі. В цей час він закохується і заручається. Але через три місяці пілот зазнає аварії. Травма (пролом черепа) призвела до того, що кохана потребувала змінити професію. Екзюпері відмовився.

 Він їде в Париж, працює на цегельні, потім в автомобільній фірмі, але це його не приваблює. Пише свій перший твір "Пілот" (1926р.), котрий зразу увінчався успіхом. Восени 1926 року починає працювати в цивільній авіації, на поштово-повітряній лінії, що з'єднувала Францію з Північною Африкою. Кап-Джубі – маленький форт, з одного боку якого океан, а з другого – пустеля. Спільну розмову з кочівниками знаходить швидко. До нього навіть приїздять порадитись вожді племен. 1929 року, приїхавши до Франції видає свою книгу "Пошта -  на Південь" – перша книга, яка виходить в світ і приносить успіх.

Закінчивши курс вищого пілотажу Екзюпері дістає посаду технічного директора філіалу французької авіакомпанії в Південній Америці і восени 1929 року  виїздить до Буенос-Айреса. Там пише нову книгу "Нічний політ", присвячену Дідьє Дора, директорові Лінії. Це він колись прийняв Екзюпері на Лінію, Антуан дуже поважав його. Ця книга принесла автору і радість, і гіркоту. Книга мала успіх, але вона викликала невдоволення керівництва компанії, яке вважало, що автор надто звеличує колишнього директора. В 1930р., відзначаючи заслуги Екзюпері в розвитку авіації, його нагородили орденом Почесного легіону , а тепер, менше ніж через рік, його, по суті, вигнали з роботи.

Екзюпері повертається до Франції, з ним їде його дружина – Консуело. Змінює багато професій. Їде до Радянського Союзу, потім в Іспанію, охоплену полум'ям громадянської війни, публікує репортажі. Намагаючись побити рекорд швидкості в перельоті Париж – Сайгон (150 тисяч франків винагорода) зазнає аварії в Лівійській пустелі. Потім хоче побити рекорд відстані в польоті Нью-Йорк – Вогняна Земля і знову розбивається. Ледве вижив, а ліва рука у нього вже ніколи не могла діяти нормально.

Пише книгу "Планета людей". Через три місяці після виходу в світ (лютий 1939р.) їй присуджують "Велику премію роману" Французької академії, бо силою впливу на людей, з нею  міг би зрівнятись далеко не кожний роман. Автор розповідає про себе, про події, які відбувались з ним, про людей, котрих зустрічав. Письменник вболіває, що люди такі розрізнені, що вони сплять. Йому кортить гукнути їх, бо вони так багато втрачають у моральній сонноті. Адже людина народжується з чудовими задатками, у кожній закладено Моцарта, а в житті з неї так часто роблять міщанина.

На другий день війни капітан Сент-Екзюпері йде в армію. Його знаходять непридатним до військової служби. Після багатьох хлопотань його переводять в авіагрупу далекої розвідки 2/33. Німці ввійшли в Париж і Екзюпері опиняється в Америці. У Нью-Йорку він пише (1941р.) і вперше видає (1942р.)  "Військового льотчика". Потім виходять ще дві книги: "Лист до заложника" і "Маленький принц" – чарівна, лірична казка з філософським змістом для дорослих. Це останній твір Екзюпері.

Весною 1943 року Екзюпері  знову стає військовим льотчиком у групі 2/33, яка разом з американською армією базується в Північній Африці. В останній день липня 1944 року він вилетів у свій дев'ятий  політ і не повернувся.Цим разом він мав летіти над місцями, де минуло його дитинство. Він прийшов на аеродром, коли ще тільки сходило сонце. Друзі помогли йому (давні рани давалися взнаки) надіти важкий комбінезон і влізти в маленьку кабіну. Екзюпері, всміхаючись, помахав їм рукою і ввімкнув мотор...

Настав час повернення. Льотчики, механіки збираються на льотному полі. В тривожному чеканні минають хвилини... півгодини... година... півтори. В машині Екзюпері більше нема пального. Виклики по радіо лишилися без відповіді. Розшуки за допомогою радарів нічого не дали.

Увечері в щоденнику авіагрупи появився запис про те, що майор Сент-Екзюпері не повернувся. "Ми втрачаємо не тільки найулюбленішого товариша, - сказано там, - він був для нас прикладом, втіленням совісті й честі. Якщо він, незважаючи на свої роки, поділяв з нами всі небезпеки, то це не з марнославства - його ім'я давно вже уславлено, - а тому, що інакше не міг. Сент-Екзюпері належить до тих, хто за життя стає великим, бо вміє поважати себе".

А друзі все ще сподівалися. Може, він десь приземлився, адже у нього великий досвід - 7000 льотних годин... Так і здається, що він ось-ось появиться, підійде - високий, трохи незграбний, з глибоким поглядом мудреця і усмішкою дитини. Він стільки разів чудом рятувався від неминучої смерті!

Цього разу чуда не сталося.

Певно, його збили фашистські винищувачі і літак упав у море.

Вірний син Франції, життя і творчість якого є взірцем самовідданого служіння людям, Екзюпері став близький і зрозумілий нам. Твори цього письменника захоплюють не карколомним сюжетом (його нема), не художньою вишуканістю (про неї автор не дбав), не літературним штукарством (воно було гидке Екзюпері), а густою концентрацією думок, чистотою почуттів, правдивістю і глибокою чесністю. І в житті, і в творчості Екзюпері завжди був чесний і щирий, навіть коли помилявся. "За все своє життя, - казав він, - я не написав жодного рядка, який мені треба було б виправдовувати, замовчувати або перебріхувати". 

V.Стратегія  "Гронування".

   Універсальний      Аристократичне     Любов до природи,      Своєрідний

        талант                   походження                  літератури                 ореол

   Студент                                      Пілот                                            Військовий

                                                                                                                льотчик

  Відвертість

                                                   Екзюпері                          "Пошта – на Південь"

  Відчуття крил                                                                                       (1929)

                                                      Орден           "Нічний

  "Пригоди          "Пілот"         Почесного         політ"                  "Планета людей"

   капелюха"        (1926)               легіону             (1931)                       (1939)

  "Військовий льотчик"             "Лист до заложника"              "Маленький принц"

                (1942)                                     (1942)                                         (1942)

V. Підведення підсумків. Складання "Сенкану".

Екзюпері

Щирий, чутливий

Творив, пробуджував, навчав

Сонячний погляд очима дитини

Політ 

VI. Домашнє завдання.

Написати  есе: Лист до письменника.

                                    Урок зарубіжної літератури , 11 клас

Тема. Проблематика і система образів твору Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми

Мета: допомогти учням усвідомити широту філософсько-етичної проблематики роману, значення системи образів для розкриття ідейного задуму твору;

 розвивати навички виділення головного, коментування його, усного мовлення, логічного та образного мислення;

виховувати свідоме ставлення до питань моральності, прагнення до гуманістичних ідеалів.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, презентація, схема будови роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита».

Тип уроку: комбінований.

                                                       ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

У ч и т е л ь. Питання про добро і зло, моральний вибір, справедливість і відповідальність, взаємини особистості з владою, покликання мистецтва завжди хвилювали людство, були в центрі уваги багатьох митців.

Поет Ю. Левітанський писав:

Каждый выбирает для себя

Женщину, религию, дорогу;

Дьяволу служить или пророку —

Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает по себе

Слово для любви и для молитвы;

Шпагу для дуэли, меч для битвы

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает по себе

Щит и латы, посох и заплаты;

Меру окончательной расплаты

Каждый выбирает по себе.

Про те, як ці проблеми набули художнього втілення в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита», поміркуємо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1) Про що сперечалися Берліоз і Бездомний із незнайомцем біля Патріарших?

2) Які художні деталі 1-го розділу вказують на радянську дійсність 1930-х років? (Згадка про Соловки, «шпигуноманія», атеїзм)

3) Чому Єшуа називав усіх «добрі люди»? (Бо вважав, що немає злих людей.)

4) Що вказувало на те, що Понтію Пілату були притаманні риси людини, а не лише героя міфу? (У прокуратора була мігрень — боліла голова.)

5) Як збувається перше «пророцтво» іноземного професора? (Берліоз потрапляє під трамвай.)

6) Як у будинку літераторів реагують на трагічну звістку? (Спочатку літератори були вражені, та через кілька хвилин продовжили розважатись.)

7) Які «фокуси» показали Воланд і його почет московській публіці? (Улаштували «грошовий дощ», модний магазин та ін.)

8) Де опинився поет Іван Бездомний після пригод у Грибоєдові? (У психіатричній лікарні)

9) «…Вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!» Про що говорив гість Івана Бездомного в його лікарняній палаті? (Про кохання)

10) Як сприйняв майстер критику його роману й відмову друкувати? (Це довело його до відчаю, до хвороби.)

11) Що відбувалося в природі під час страти Єшуа? (Гроза)

12) На що зважилася Маргарита, щоб дізнатися про майстра? (Стала відьмою: натерлася дивним кремом і пішла на бал за запрошенням незнайомця.)

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Спостереження над текстом художнього твору

1) Читання епіграфа до твору та його пояснення

…тож хто ти, нарешті?

— Я — частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно творить благо.

                                                                                                   Й. Ґете

(Тут і далі переклад Ж. Храмової)

(Слова взяті з твору Й. Ґете «Фауст» і натякають на те, що йтиметься про «вічні» проблеми людського буття — добро та зло,які часто переплітаються.)

2) Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

ŠŠ Визначити основні проблеми роману «Майстер і Маргарита».

Очікувані відповіді

Проблеми:

·         морального вибору;

·         взаємин особистості з владою;

·         віри та безвір’я;

·         кохання;

·         честі й справедливості;

·         бездуховності, міщанства;

·         співвідношення добра і зла;

·         істини;

·         ролі мистецтва та ін.

3) Складання схеми будови роману

                                      

Відповідно до будови роману створено систему образів. Слід зазначити, що погляди, думки, шляхи й долі героїв постійно переплітаються.

4) Робота з таблицею «Герої роману

М. Булгакова "Майстер і Маргарита”»

 (робота в парах)

Герої «єршалаїмського світу»	Реальні герої Москви 30-х років XX ст., сатиричні герої	Фантастичні герої	Герої, пов’язані з темою кохання, мистецтва
Єшуа, Пилат, Каїфа (первосвященик), Марк Щуробій, Левій Матвій	Берліоз, Бездомний, Латунський, Варену- ха, Римський та ін.	Берліоз, Бездомний, Латунський, Варенуха, Римський та ін.	Майстер, Маргарита

5. Пошуково-аналітична робота з текстом

-  Знайдіть у розділі 2 «Понтій Пилат» слова, які розкривають багатогранне розуміння автором проблеми особистості й влади. («Серед іншого я казав,— розповідав в’язень,— що будь-яка влада є насильством над людьми і що прийде час, коли не буде влади ані кесарів, ані будь-якої іншої влади. Людина перейде в царство істини і справедливості, де взагалі не буде потрібна влада».)

-  Чи погоджуєтеся ви з такою думкою? Обґрунтуйте своє твердження.

Очікувана відповідь

Влада створює закони, які мають виконувати люди. Закони створює диктатор (в умовах тиранії) чи парламентська більшість (за демократичного устрою), при цьому рідко враховуючи індивідуальні потреби особистості. Прокуратор Понтій Пилат мав помилувати або Єшуа, або злочинця Вар-раввана. Боячись за своє життя, прокуратор дарує життя злочинцеві, а Єшуа наказує стратити.

Виконували волю влади письменники, літературні критики, голова МАСОЛІТу Берліоз.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Поміркуйте!

·         ŠŠ Хто в «єрашалаїмській» частині роману, на вашу думку, відповідає таким поняттям:

2. Визначте ключове слово в духовних пошуках Єшуа

Відповідь: істина.

VI. Домашнє завдання

Знати зміст роману.

Уміти характеризувати проблематику твору, систему його образів.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

-  Найбільше в романі мене вразив епізод… (вразила думка про…)

 Виявляти здібності дитини, розвивати їх, навчати бачити прекрасне, емоційно сприймати довкілля, грамотно та образно висловлюватися  –  таке нелегке завдання ставлю перед собою, хоч праця копітка, об’ємна, вимагає творчих зусиль. Наснаги надає впевненість, що уроки української мови та літератури, зарубіжної літератури, де панує слово, розвивають поетичний хист, уяву, мислення, стають для дітей незабутньою зустріччю із духовністю. Саме з цією метою було розроблено методичний посібник «Голос власної душі». В ньому вміщено поезії учнів, вчителя (поетичні етюди, ліричні вірші, , посвяти,тощо) та методичні поради педагога щодо прийомів у залученні дітей не лише відчувати красу слова, аналізувати вірші, а й самих писати поезії, висловлюватись образно, дотримуючись римування, ритму. Методичний посібник «Голос власної душі» пропонує можливі  аспекти формування в учнів креативного мислення засобами слова на уроках української мови, літератури та у виховній роботі.

«Навчання має бути веселим…» – вислів Анатоля Франса – моє кредо у роботі з дітьми.